Хрускіт французької булки 3
Люблю відвідувати французькі булочні. На душі одразу так добре стає. І на серці легко.
Не те що в музеї. Ні руками помацати, ні вкусити. Краще відразу в кондитерську! Багато туристів так і роблять.

Зайдеш так раптово - праворуч булки різні лежать!

По центру круассанчики!

Добрий пекар месьє П'єр-Олів'є до прилавка вийшов.

Зліва ... Мамма мія! Наліво краще не дивитися!

Наліво дуже сильно тягне. І неспроста!

Неможливо нормальній людині ліворуч не тягнутися!

Поклавши руку на серце - там, ліворуч, хочеться залишитися назовсім!
Ну або хоча-б погостювати довше!

Бажання це обґрунтовано і мотивовано. Подивіться, наприклад, на цей тарт Сітрон.
Так і кричить всім своїм рятувальним кругом: "Допоможи мені!"

Пампушка ця ... спокуслива ... так і манить!

І кошичок з кедровими горішками ...

І сестричка її мигдальна.

І ця ... карибська красуня!

І полуничка!

І вишенька!

Я потрапив в малинник !!!

Ніжний мус манго-фрамбуаз.

Шоколад, шоколад, шоколад!

Справжній мільфей!

Вершина кондитерського мистецтва. Еклер Шокола!

Мус з ягідками.

Тисяча чортів!

Муа! Меренгочкі!
Все. Вирішено. Залишаюся. Прошу політичного притулку.

За адресою Авеню Каліфорнія будинок 220, Ніцца, Франція. Булочна-кондитерська Мішеля Табарін.

Або хай мене хоч-би усиновлять.
Дорогий мсьє Яник Оржуба, мадам Оржуба і син їх. Що вам варто, а?

Ну хоч цар-баранку подарували.
І то хліб!
Ще про булочні: http://proevu.ru/blog/1940-hruskit-francuzkoi-bulki-2.html